Мереф'янська територіальна громада

Сказ – це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

Особливостями сказу тварин є виражена сезонність захворювання. Серед лисиць спостерігається 2 підйоми захворювання: 1-й – у лютому-квітні, під час гону лисиць, 2-й – у вересні-грудні, коли збільшується чисельність популяції лисиць за рахунок молодняку. Серед домашніх тварин підйом захворюваності відмічається у другій половині року і досягає свого максимуму в осінній період (жовтень-листопад), що обумовлено більш тісним контактом домашніх тварин з джерелом інфекції у літньо-осінній період.

• Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною. Основний шлях проникнення вірусу в сприйнятливий організм через пошкодження шкіри і слизових оболонок внаслідок укусів, ослинення та подряпин.
• Вірус сказу з’являється у слині тварини за 7-10 днів до появи перших ознак хвороби, тож у випадку укусу тварин у цей період можна інфікуватися вірусом. Щоб визначитися – чи існує ризик передачі вірусу сказу до людини після укусу твариною, необхідно спостерігати за твариною до закінчення терміну інкубації – упродовж не менше 10 днів.

Зазвичай люди починають активно щеплювати своїх домашніх улюбленців після того, як в населеному пункті виявлено сказ..

• Пам’ятайте, сказ не можна вилікувати, його можна лише попередити. Уважність та обережність у поводженні з тваринами, а особливо з дикими та незнайомими, має бути головним правилом для кожного!                                                                                                             

         Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати парентеральною вакциною свійських, дрібних домашніх тварин; диких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
• не торкатися диких чи безпритульних тварин (особливо слід остерігатися безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти);
• не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
• виконувати правила утримання тварин;
• продаж, купівлю, вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші місцевості здійснювати лише за наявності ветеринарної довідки про щеплення проти сказу.
• Відповідно до діючої інструкції «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин» вакцинація домашніх тварин проти сказу є обов’язковою для собак – на всій території країни; котів – в зонах стійкого неблагополуччя;, сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання.
• На сьогоднішній день в Україні щеплення від сказу проводиться фахівцями ветеринарної медицини державних установ, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби, а також фахівцями ветеринарної медицини, які здійснюють ліцензовану приватну практику.
• Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина якнайшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Відділ військового обліку та цивільного захисту